26 березня 2026

Логістика 2026: три речі, які я б сказав вам пʼять років тому і які працюють досі

Олександр Степанюк, комерційний директор UNI-LAMAN GROUP — про те, що реально болить у малого і середнього бізнесу

Минулого місяця клієнт, імпортер меблевої фурнітури з Китаю, запитав мене: «Як мені планувати бізнес, якщо я не знаю, скільки коштуватиме доставка через два місяці?» Я не знайшов простої відповіді. Але саме з цього запитання і варто починати розмову про логістику сьогодні.

Цифри, які змінили все

2021 рік — контейнер із Шанхая до Одеси коштував близько $1 500. У піку 2022-го та сама відправка сягала $14 000–16 000. Зараз ставки відкотилися, але осіли на рівні $3 000–4 500 — тобто вдвічі-втричі вище за доковідну «норму», яку багато хто досі вважає орієнтиром.

Якщо ваша бізнес-модель досі рахує логістику за старими цифрами — ви вже у збитку, просто ще не побачили цього в балансі.

Терміни — окрема історія. Там, де раніше було 25 днів транзиту, зараз закладайте 40–50. Не тому, що хтось погано працює, а тому, що Червоне море закрите для нормального судноплавства і більшість суден іде навколо Африки — це плюс 10–14 днів до будь-якого маршруту через Суец.

Де МСБ помиляється найчастіше

Перша і найдорожча помилка — один маршрут, один перевізник, один план. Я розумію логіку: знайшов те, що працює, — не чіпай. Але сьогодні «те, що працює» може зупинитися за 48 годин. Страйк на кордоні, закритий порт, раптовий дефіцит контейнерів на напрямку — і ти стоїш із замороженим товаром і клієнтами, які чекають.

Друга помилка — рахувати логістику «за середнім». Середнього більше не існує. Є нижня межа в хороший день і верхня межа в поганий. Закладайте у собівартість верхню — і будете приємно здивовані, коли вийде дешевше, а не навпаки.

Третя — економія на партнері. Різниця між «дешевим підрядником» і нормальним логістичним партнером — це не 200 доларів на відправці. Це дзвінок о 9-й ранку: «У вас вантаж у Гдині, там затримка, я вже шукаю альтернативу». Або тиша, поки ви самі не зателефонуєте і не з'ясуєте, що вантаж стоїть третю добу.

Але є і хороші новини.

Залізничний коридор Україна–ЄС за останні два роки став повноцінним логістичним інструментом. Раніше це був «запасний варіант для тих, кому не вистачило фур». Зараз це конкурентний маршрут із передбачуваними термінами — особливо для відправок до Польщі, Чехії, Австрії.

Турецький напрямок відкрив нові можливості для тих, хто везе з Азії: перевалка через Стамбул чи Мерсін дозволяє обходити проблемні ділянки і часом виходити дешевше, ніж прямий морський маршрут.

І головне: українські підприємці навчилися думати маршрутами, а не звичками. Це, мабуть, найцінніший результат останніх років.

Якщо ви дочитали до цього місця — поставте собі просте запитання: якби ваш основний маршрут завтра закрився на місяць, що б ви зробили? Якщо відповідь займає понад 10 секунд — саме час це виправити. Не коли «стабілізується». Зараз.

Я чесно не знаю, коли стане «нормально». І підозрюю, що ніхто не знає — хто б що не говорив на конференціях. Але ось що я бачу щодня: компанії, які перестали чекати зручного моменту і навчилися працювати в цьому хаосі, вже зараз ростуть. Вони заходять на нові ринки, поки конкуренти «моніторять ситуацію». Вони домовляються про кращі умови, поки інші скаржаться на ставки. Після відновлення вони отримають ринок — а не його залишки.