25 червня 2026

Українські компанії відсуджують у РФ компенсації за втрачене майно у Криму

У Гаазі завершився процес апеляційного суду, який залишив у силі арбітражне рішення, за яким РФ має виплатити українським компаніям компенсацію та так звану націоналізацію їх майна після окупації та анексії півострова. Про це повідомляє TradeMaster.UA з посиланням на Logist.FM.

Раніше таке рішення було прийнято у Постійній палаті третейського суду Гааги. Утім, РФ намагалася його оскаржити. Як пояснюють юристи, супу ручка виникла навколо тлумачення Угоди про захист інвестицій між Росією та Україною, укладеною між країнами у 1998 році.

У рішеннях які виходили з жовтня по грудень 2022 року, арбітраж присуджував виплати українцям компенсацій за страчене майно. Загальна сума за позовами оцінюється у кілька десятків мільйонів доларів. Зокрема, компанії Lugzor та Libset мають отримати по 53,8 млн доларів, «ДніпроАзот» – 1,4 млн доларів, «Аберон» – 4,2 мільйона доларів , а «Укрінтерінвест» – 718 тис. доларів.

Сторона країни-агресора стверджувала, що угода про двосторонню інвестиційну угоду не застосовується, оскільки інвестиції були здійснені, коли Крим належав Україні, і тому мали внутрішній характер. Однак Апеляційний суд встановив, що вирішальним для захисту інвестицій було те, що після березня 2014 року Росія фактично контролювала Крим, а націоналізацію здійснювали її підпорядковані органи, що дало підстави для розгляду спору за процедурою BIT.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини визнав неприйнятними скарги трьох українських державних підприємств, які оскаржували вилучення їхнього майна російською окупаційною владою в Криму після окупації півострова. Про це повідомило Суспільне Крим.

Позови подали ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», ВО «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» та ДП «Прогрес». Підприємства стверджували, що Росія порушила їхнє право власності після вилучення рухомого та нерухомого майна на окупованому півострові.

У своїх заявах компанії наголошували, що вилучення майна відбулося без компенсації та належних правових підстав. Компанії «Море» та «Прогрес» намагалися оскаржити вилучення майна в російських судах. Водночас «Південмаш» заявляв, що судові органи держави-окупанта не можуть забезпечити ефективний захист прав власників та компенсацію збитків.

ЄСПЛ об’єднав усі три заяви в одне провадження через схожість обставин справи та зрештою визнав їх неприйнятними. Уповноважена у справах ЄСПЛ Маргарита Сокоренко пояснила, що причиною такого рішення став статус заявників як державних підприємств.

«Ключове слово тут – неурядовий… Логіка проста: Конвенція захищає осіб від держави. Державна структура – це і є держава. Вона не може бути одночасно суб’єктом захисту і тим, чиї права порушено в рамках цього механізму.

Це рішення (щодо українських компаній в окупованому Криму. – Ред.) не означає, що порушень не було. Воно означає, що індивідуальна заява – не той інструмент, яким державні структури можуть захищатися від іншої держави… Конвенція як договір про права людини побудована так, що вона не створює основоположні права для державних підприємств та установ, що перебувають під управлінням держави», – зазначила Сокоренко.