Ігор ГАРБАРУК: Поняття "партнерства на основі довіри" один до одного і до інтересів держави – у операторів ринку поки що відсутні

Як монета має дві сторони, так і закон «Про внутрішню торгівлю» трактується з різних боків: як з позиції держави, так і учасників ринкових відносин. Висловити власну думку стосовно законопроекту і аргументувати її надає можливість Портал роздрібної та оптової торгівлі  www.Trademaster.com.ua. До Вашої уваги – ексклюзивне інтерв’ю директора Департаменту розвитку торгівлі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Ігоря ГАРБАРУКА ТМ: Чим відрізняється остаточна версія законопроекту? Чи з'явилися в ньому пункти, про які раніше не повідомлялось рітейлерам,  якщо так, то які саме? ІГ: Законопроект, який зареєстровано у Верховній Раді України, принципово не відрізняється від того, який було востаннє розміщено для обговорення на офіційному сайті Мінекономрозвитку 23.05.2011. Також вважаю за необхідне зазначити, що 1-го липня масштабне обговорення законопроекту відбулось на заході, що був організований компанією «ТрейдМастер» в приміщенні КМДА. Воно відбулось в присутності великої кількості представників бізнесу, громадських організацій та представників органів місцевого самоврядування. Ці обговорення тривають і досі. При опрацюванні проекту у Секретаріаті Кабінету Міністрів України були внесені деякі редакційні літ-редакторські правки, які не змінили його суті. ТМ: Чи прописані деталі та конкретні умови, за яких постачальник має право вимагати відшкодування у рітейлера при затримці виплат? ІГ: Законопроектом запропонована норма, яка вказує на те, що, у разі затримки розрахунків за поставлені продовольчі товари, постачальник має право припинити поставку товарів до повного розрахунку з ним. При цьому оплата за поставлені продовольчі товари проводиться суб’єктом господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю продовольчими товарами, за умови передачі йому постачальником у строки, встановлені договором поставки, належним чином оформлених товаросупровідних документів, передбачених законодавством. При здійсненні поставки соціально значущих продовольчих товарів оплата за них здійснюється не пізніше: ·         десяти робочих днів з дня отримання партії товарів, строк  придатності яких менше десяти днів; ·         тридцяти робочих днів з дня отримання партії товарів, строк  придатності яких від десяти до тридцяти днів; ·         сорока п’яти робочих днів з дня отримання партії товарів, строк придатності яких понад тридцять днів. У разі, коли постачальник продовольчих товарів не передає або відмовляється передати суб’єкту господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю продовольчими товарами, документи, які він зобов’язаний передати відповідно до законодавства та договору поставки, строки оплати за поставлені товари, встановлені цією частиною, збільшуються на строк затримки передачі таких документів.   ТМ: Які гарантії, що даний пункт в законі не спричинить диктування вимог постачальником і не взаємовигідне співробітництво? ІГ: Щоб відповісти на Ваше запитання, я пропоную проаналізувати не якусь майбутню сфантазовану ситуацію, а реальну ситуацію сьогодення – про яку чомусь дуже неохоче розповідають роздрібні торговельні мережі. Ні для кого не секрет, що практична більшість виробників-постачальників щоденно стикається з ситуацією, коли роздрібна торгівля диктує їм свої, інколи монопольні, умови співробітництва. Також, ні для кого не є секретом те (особливо актуально це в сегменті великих роздрібних мереж), що торгівці не розраховуються вчасно з виробниками та постачальниками товарів за вже реалізований товар. Ніби, з однієї сторони – це взаємовідносини між двома суб’єктами підприємницької діяльності, і держава не повинна втручатись в таку ситуацію. Але з іншої сторони, коли ЩОДЕННА заборгованість більшості великих роздрібних мереж за вже реалізований товар перед постачальниками складає сотні мільйонів гривень – це призводить до того, що постачальники вимушені передбачати ризик несвоєчасного повернення коштів, або їх повернення не в повному обсязі і, відповідно, закладати цей ризик в ціну товару який надається для реалізації в роздрібні мережі. Якщо врахувати, що ця ситуація носить системний та систематичний характер – ми маємо додатковий вагомий чинник впливу на зростання інфляції в країні в цілому. Фактично створюється ситуація, коли обігові кошти компаній-виробників використовуються роздрібними мережами як своєрідне безоплатне міні-кредитування. Відповідно, зменшення видатків роздрібних мереж на необхідність залучення кредитних ресурсів в банків збільшує надприбутки їх власників. В ситуації, якщо б кошти повертались виробникам товарів, особливо в сегменті соціально значимих, вони б мали можливість вчасно розраховуватись з постачальниками сировини, вчасно виплачувати заробітну плату працівникам, вчасно розраховуватись за кредитними зобов’язаннями перед банками, вчасно інвестувати кошти в оновлення виробництва та виробляти важливі для суспільства товари в більшому об’ємі та за меншою ціною. Також потрібно вказати і на те, що на зростання цін на основні споживчі товари впливає ситуація, коли роздрібні мережі системно намагаються збільшити термін розрахунків з постачальниками товарів. Наведу приклад з реального життя. Ще 1,5-2 роки тому строк розрахунку за наданий (одним з національних виробників великій роздрібній мережі) товар складав 45 днів. На сьогодні строк розрахунку = 90 днів. Але враховуючи те, що в роздрібної мережі перед постачальником є постійна перехідна заборгованість в декілька мільйонів гривень, постачальнику запропоновано перейти на умови = 120 днів розрахунку, з обіцянкою (!), що після цього платежі за товар будуть надходити вчасно. Але, як відомо - «обіцянка-цяцянка», а декому радість… Спитаєте чому?!.. Тому що по наведеному прикладу бізнес-відносин, «реальний» строк розрахунку вже складає < 180 днів.. Також потрібно не забувати і про те, що серед роздрібних мереж спостерігається не тільки тенденція збільшення строків розрахунку за товар, але й додаткового збільшення націнки на більшість груп товарів в цілому. Хто ж в результаті платить за ці всі ризики та незбалансованість дій операторів ринку?!.. Споживач - громадянин України. І саме тому, що реалізація державної політики цінової стабільності на основні споживчі продукти – це важливий пріоритет діяльності Уряду, проектом Закону України «Про внутрішню торгівлю» запроваджується поняття рівнозначності відповідальності продавця і постачальника та встановлюються механізми її реалізації. Згідно положень законопроекту, у разі затримки розрахунків за поставлені продовольчі товари постачальник має право припинити поставку товарів до повного розрахунку з ним. При цьому до постачальника не можуть бути застосовані передбачені договором штрафні санкції за порушення умов поставки продовольчих товарів. Водночас, у разі затримки поставки продовольчих товарів чи поставки їх не в повному обсязі з вини постачальника суб’єкт господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю продовольчими товарами, має право припинити оплату товарів. При цьому до такого суб’єкта господарювання не застосовуються передбачені штрафні санкції за порушення умов розрахунків за поставку продовольчих товарів. Ми віддаємо належне тому, що запропоновані норми, в ситуації неплатежів зі сторони великих гравців роздрібної торгівлі, зустрінуться з масованим спротивом. Ми також розуміємо те, що в реальній бізнес-ситуації постачальнику товарів буде важко піти на конфлікт з роздрібною мережею. Адже поки в нас в країні існує нестача торговельних площ сучасних форматів – роздрібні мережі будуть користуватись своїм тимчасово монопольним становищем. І тому, ми покладаємо надію на те, що при обговоренні вказаних норм законопроекту в комітетах ВРУ – депутати приймуть максимально зважене рішення! Надію на це дає те, що очолює групу фахівців по доопрацюванню норм законопроекту професіонал з великим досвідом стратегічного управління, народний депутат України, Президент Українського союзу промисловців і підприємців – Анатолій Кирилович КІНАХ. ТМ: Що виступало стандартом, коли визначали терміни розрахунків за поставлені продукти? ІГ: Законопроектом встановлюються строки розрахунків виключно (!) для соціально значимих продовольчих товарів в залежності від їх строку придатності. Зазначу, що це буде максимально обмежена група товарів, яка дійсно складає основу споживчого кошика. Прикладом цьому може слугувати список продуктів, згідно підписаного 20 вересня 2011 року «Меморандуму порозуміння між Кабінетом Міністрів України, виробниками продовольчих товарів та суб’єктами системи мережевої роздрібної торгівлі» щодо необхідності стабілізації цінової ситуації на внутрішньому ринку соціально значущих продовольчих товарів. ТМ: Яким чином обмеження торгівельної площі буде сприяти створенню робочих місць для малого та середнього бізнесу? ІГ: Обмеження до 100 квадратних метрів розміру площі торговельного місця для торгівлі тютюновими виробами сприятиме розвитку невеликих спеціалізованих об'єктів торгівлі, що призведе до створення   додаткових робочих місць для малого та середнього підприємництва. ТМ: Які пункти і моменти в законопроекті цілковито підтримали обидві сторони – і виробники, і рітейлери? ІГ: Якщо мова йде про товаропостачальників та роздрібні торговельні мережі, то при обговоренні питання врегулювання відносин між ними були знайдені компромісні рішення, та обидві сторони підтримали останню редакцію законопроекту. Але зараз, коли проект вже знаходиться на розгляді у Верховній Раді України, ми можемо спостерігати що кожна зі сторін знову на перший план ставить виключно свої інтереси. Про що це свідчить?.. Тільки про те, що наші оператори ринку товарів повсякденного споживання, на жаль, ще керуються тільки принципом близькості «власної сорочки». Поняття «Партнерства на основі довіри» один до одного і до інтересів держави, в них поки відсутні.   ТМ: Що в проекті закону викликало найбільші заперечення з боку рітейлу? ІГ: Найбільші заперечення рітейла викликала стаття 16. Особливості укладення договорів під час здійснення торгівлі продовольчими товарами. Представники роздрібної торгівлі небезпідставно вважають, що взаємовідносини з товаропостачальниками вже врегульовано Цивільним та Господарськими кодексами, а все інше в ринкових умовах має регулювати сам ринок. Але, як зазначалось вже раніше, потрібно враховувати, коли в кризовій ситуації торговельні мережі системно порушують свої договірні зобов’язання. Це негативно впливає як на товаропостачальників, так і на споживачів. І саме тому, що ця стаття довгий час обговорювалась, в свій час були знайдені компромісні рішення, з якими тоді погодились і представники рітейлу, вважаємо необхідним залишити статтю у проекті. ТМ: Чи готові Ви врахувати думку рітейлу на даному етапі? Якщо так, що для цього потрібно зі сторони рітейла? ІГ: Законопроект зареєстровано у Верховній Раді України і схвалено Комітетом Верховної Ради для розгляду у першому читанні. Зараз тільки народні депутати можуть вирішити, які пропозиції доцільно врахувати при підготовці проекту до другого читання. Мінекономрозвитку може тільки висловити свою підтримку або незгоду. А представникам різноманітних лобістських організацій від торгівлі хочеться побажати тільки одного – послідовності та намагання слідувати не тільки власним інтересам, а й інтересам країни в якій вони живуть.   ТМ: Що мається на увазі під регулюванням щільності торгових точок? Які конкретні параметри розміщення визначені? ІГ: До завдань місцевої влади входить планування розвитку та розміщення об’єктів торгівлі, відповідно до мінімальних нормативів забезпечення населення торговельною площею. І це ні в якому разі не означає, що суб’єктам господарювання в обов’язковому порядку буде вказано, де і чим вони мають торгувати. Саме в такому контексті намагаються трактувати це положення закону його противники. Завдання влади – забезпечити населення необхідним мінімумом товарів для повсякденного споживання. Тому місцеві владні органи й повинні створити умови для заохочення суб’єктів господарювання торгувати саме у тих місцях, де в цьому існує потреба. ТМ: Які статті в законі є основними? ІГ: Основні положення, визначені у законопроекті:

• єдині вимоги до організації торговельної та виробничо-торговельної діяльності суб’єктів господарювання у сфері роздрібної торгівлі, оптової торгівлі і ресторанного господарства (ст. 7);

• особливості організації окремих форм продажу товарів, зокрема, дистанційної, мережевої, комісійної торгівлі, торгівлі на ринках та ярмарках (ст.8-12);

• планування розвитку роздрібної торговельної мережі шляхом запровадження нормативів щодо мінімальної забезпеченості населення торговельними площами (ст. 13);

• ведення обліку об’єктів торгівлі та звітування органам статистики, у тому числі суб‘єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування (ст. 14, 15);

• особливості врегулювання взаємовідносин між товаропостачальниками та суб’єктами  господарювання роздрібної торгівлі при здійсненні торгівлі продовольчими товарами (ст. 16);

• державна підтримка ринку соціально значущих товарів (ст. 19);

• розмежування повноважень органів виконавчої влади у сфері внутрішньої торгівлі (ст. 20-22).

ТМ: Якими інструментами збирається керуватися влада при впровадженні закону і його подальшого виконання? ІГ: Головні інструменти для впровадження законопроекту – визначення повноважень органів влади та встановлення відповідальності за порушення цього Закону.   ТМ: Ви стверджуєте, що законопроект спрямований не на врегулювання торгівлі, а на забезпечення покупців якісними товарами за прийнятними цінами, та перешкоджанню неконтрольованому зростанню цін. Які саме пункти в законопроекті дозволять реалізувати це? Як Ви бачите роль рітейлера в вирішенні даного питання? ІГ: Встановлення єдиних, зрозумілих правил здійснення торговельної діяльності сприятиме розвитку торгівлі та здорової конкуренції у цій сфері, що завжди є передумовою стримання росту цін. Але особливо на цінову ситуацію мають вплинути визначені у законопроекті особливості укладення договорів під час здійснення торгівлі продовольчими товарами (ст.16). Суб’єкту господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю продовольчими товарами, забороняється нав’язувати надання будь-яких послуг або комплексу послуг постачальнику продовольчих товарів, а рекламні, маркетингові та інші додаткові послуги можуть надаватись постачальникам суб’єктами торговельної діяльності тільки на підставі договорів про торговельне співробітництво. Зараз склалася така ситуація, коли оплата таких послуг стає обов’язковою умовою входження товаропостачальників до торговельних мереж. Для більшості дрібних виробників та постачальників такі умови практично зачиняють шлях їх товарам до полиць супермаркетів. Тобто законопроектом узаконено надання  послуг з просування товарів, але заборонено робити надання таких послуг умовою для постачання товарів до торговельної мережі. Це надасть можливість дрібним постачальникам також розмістити свої більш дешеві товари на полицях супермаркетів, та тим самим створити конкуренцію. Крім того, для соціально значущих продовольчих товарів встановлюються строки розрахунків з постачальниками за поставлені товари. Забороняється стягувати плату за надання маркетингових, рекламних та інших послуг (крім послуг логістики) під час реалізації соціально значущих продовольчих товарів (ст. 19). За порушення строків оплати за поставлені соціально значущі товари та за стягування плати за надання маркетингових, рекламних та інших послуг під час реалізації таких товарів передбачено штрафні санкції (ст. 24). Такі положення проекту сприятимуть стриманню зростання ціни на продукти харчування першої необхідності.   ТМ: Як цей закон вплине на іноземних учасників (рітейлерів і їх постачальників), присутніх на ринку України? Як вони відреагували на зміст проекту закону «Про внутрішню торгівлю»? ІГ: На тих іноземних учасників ринку, які сумлінно виконують свої договірні зобов’язання, цей Закон матиме лише позитивний вплив. Адже вони будуть в рівних умовах з тими рітейлерами, які взяли за практику вчасно не розраховуватись за поставлені товари та нав’язувати постачальникам несправедливі умови поставки товарів.   ТМ: Чи створено вже обіцяний рітейлерам перелік соціально значущих товарів? На якому етапі введення цього списку в дію? Чому знадобилося стільки часу для створення даного переліку? ІГ: Проектом передбачено, що перелік соціально значущих товарів визначається Кабінетом Міністрів України. Сьогодні діє старий перелік, який затверджений постановою КМУ від 13.06.2002 № 803. Вважаємо, що цей перелік надто великий та не конкретизований. З введенням в дію Закону «Про внутрішню торгівлю», цей перелік буде переглянуто у бік скорочення та конкретизації. Раніше я вже посилався, як приклад, на список товарів згідно «Меморандуму порозуміння», а це всього 15 найменувань товарів.   ТМ: Чи існують моменти в законі, які, на Вашу думку, ще потребують доопрацювання? ІГ: Вважаємо, що кожний законодавчий акт постійно потребує вдосконалення, так як життя не стоїть на місці. Останній варіант законопроекту було погоджено зі всіма зацікавленими центральними органами виконавчої влади та схвалено Кабінетом Міністрів України. Зараз тільки від Народних депутатів залежить, у якому вигляді цей проект буде схвалено.   ТМ: Які переваги закону для кожного з учасників: держави, постачальника, рітейлера? ІГ: Державі Закон дає важелі для виведення торгівлі з "тіні", розмежовує повноваження органів влади у сфері внутрішньої торгівлі, сприяє захисту малозахищених верств населення від наслідків економічної кризи. Постачальникам Закон надає можливість реалізовувати свою продукцію у роздрібних торговельних мережах, уникнути ситуації з невчасним розрахунком за вже реалізований торгівлею товар та не оплачувати нав’язані та не потрібні їм послуги з просування товарів у роздрібній торговельній мережі. Для рітейлерів Закон дає систематизовані та послідовно визначені принципи, правила та специфіку здійснення торговельної та виробничо-торговельної діяльності та запровадження принципів чесної конкуренції. Впевнений, що ті рітейлери, діяльність яких спрямована не на ситуацію отримання ситуативного надприбутку, а на професійну, довгострокову, високотехнологічну стратегію розвитку – використають запропоновані законопроектом положення для підвищення якості торговельного обслуговування та залучення нових покупців, які власною гривнею будуть голосувати за їх розвиток на теренах України! Текст: Анастасия Рубанович Портал розничной и оптовой торговли www.TradeMaster.com.ua

Ексклюзивні матеріали TradeMaster.ua