16 липня 2026

Україна досі фінансує російське програмне минуле — і називає це прагматизмом

Дванадцять років війни мали б бути достатнім строком, щоб Україна остаточно визначилася, на чиїх технологіях вона будує свою економіку.

Мали б.

Але сьогодні російські 1С і BAS усе ще залишаються частиною щоденної роботи українських підприємств. У них ведуть бухгалтерію, нараховують зарплату, контролюють склади, формують звітність, керують закупівлями, продажами, виробництвом і фінансами.

Росія щодня атакує Україну зброєю.

А її програмні продукти продовжують обслуговувати український бізнес.

Це вже не випадковість, не тимчасова інерція і не наслідок браку часу. Це результат вибору, який ринок робить щодня.

Російське продовжують оплачувати. Українське продовжують оцінювати.

Російському замовляють доопрацювання. Українському пропонують спочатку довести, що воно вже має абсолютно все.

Російське називають стабільністю. Українське — ризиком.

Саме так і виграє Росія.

Російське не збереглося саме — його зберегли

Коли запитують, чому 1С і BAS досі масово працюють в Україні, це часто звучить так, наче російські продукти якимось дивом пережили війну, санкції та суспільне обурення.

Насправді вони не пережили це самостійно.

Їх зберегли українські компанії.

Зберегли рішенням ще рік нічого не змінювати. Зберегли новими договорами супроводу. Зберегли черговими доопрацюваннями. Зберегли вакансіями для спеціалістів. Зберегли навчальними курсами. Зберегли небажанням бухгалтерів переходити на інші системи.

А головне — їх зберегли відсутністю справжньої віри в українське програмне забезпечення.

Після початку війни назва 1С стала незручною. Після повномасштабного вторгнення вона стала токсичною. Але замість реального виходу із залежності ринок отримав нову вивіску — BAS.

Назва змінилася.

Звичка залишилася.

Залежність залишилася.

Бази даних залишилися.

Спеціалісти залишилися.

Партнерська екосистема залишилася.

Гроші продовжили йти в те саме технологічне середовище.

BAS став не розривом із російським програмним минулим, а способом зробити це минуле менш помітним.

Я вже бачив, як українські продукти програли

Я працюю у сфері автоматизації бізнесу понад 30 років і вже одного разу бачив, як російські програмні продукти витіснили українські.

На початку становлення ринку в Україні були власні розробники, сильні програмісти, бухгалтерські та облікові системи. У країни був шанс сформувати власну технологічну школу.

Але російська екосистема діяла системно. Вона вкладала гроші в партнерів, навчання, продажі, методологію, просування та розвиток продуктів. Вона заходила в бізнес, навчальні центри, професійні спільноти, університети.

Український бізнес отримував готове рішення й обирав його.

Російському дали час.

Російському дали замовлення.

Російському дали гроші.

Українському залишили роль слабшого конкурента, який нібито просто не зміг створити достатньо сильний продукт.

Але правда в тому, що продукти стають сильними там, де їх фінансують, замовляють і впроваджують.

Усі ті можливості, які сьогодні сприймаються як невід’ємна частина 1С або BAS, не з’явилися самі. Колись кожен звіт був окремим завданням. Кожна інтеграція мала замовника. Кожен документ хтось описував. Кожну галузеву функцію хтось оплачував.

Те, що сьогодні називають «готовою системою», — це результат десятиліть фінансування.

І значну частину цього розвитку оплатив саме український бізнес.

Несправедливий тендер

Сьогодні українському розробнику кажуть: конкуруйте.

Формально це звучить правильно.

Але на практиці відбувається зовсім інше.

З одного боку ставлять продукт, у який протягом десятиліть вкладалися тисячі підприємств, програмістів, бухгалтерів, інтеграторів і консультантів. Йому дали ринок, кадри, час на помилки та можливість поступово розвиватися.

З іншого боку ставлять українську систему, яка часто створюється без великого зовнішнього фінансування, без масштабного державного замовлення, без десятків тисяч партнерів і без готовності клієнта вкладатися в адаптацію.

Після цього оголошують тендер і пропонують порівняти результати.

Але порівнюють не два продукти. Порівнюють десятиліття інвестицій у російське з десятиліттями недовіри до українського.

Українська система має відразу знати специфіку кожної компанії.

Вона має вже містити всі внутрішні правила, нестандартні документи, галузеву звітність, інтеграції, особливі проводки та багаторічні доопрацювання.

І все це — ще до того, як компанія провела аудит, описала процеси, надала фахівців або профінансувала адаптацію.

Якщо чогось немає, висновок готовий:

«Український продукт не доріс».

Насправді ж у більшості випадків українському продукту просто не дали завдання дорости.

«Мені потрібно завтра сісти й працювати»

Під час однієї з наших зустрічей із великою фінансовою групою ми знову почули добре знайому логіку.

Компанія розуміє, що рано чи пізно потрібно переходити. Водночас вона роками працювала з 1С і BAS, не мала до них критичних претензій і тепер очікує, що нова система буде не гіршою, а бажано відразу кращою.

Саме по собі це зрозуміло. Жоден бізнес не хоче втратити дані, зупинити облік або поставити під загрозу роботу компанії.

Але далі починається головне.

Підприємство має власні процеси, власні зміни, внутрішню звітність, нестандартні операції та багаторічні доопрацювання.

Ми пояснюємо: для переходу потрібно дослідити базу, провести аудит, зрозуміти специфіку, описати логіку, спланувати міграцію.

У відповідь звучить: «Мені потрібно завтра сісти й працювати».

У цій фразі — вся проблема українського ринку.

Компанія десятиліттями вкладалася в налаштування російської системи. А український продукт має без доступу до цих знань, без аудиту, без технічного завдання й без участі клієнта автоматично відтворити весь накопичений результат.

Наче українська команда повинна була заздалегідь знати всі правила саме цього підприємства.

Наче мала без замовлення реалізувати його звітність.

Наче повинна була безкоштовно профінансувати чужу міграцію.

Якщо цього немає, українське оголошують неготовим.

Українському програмному забезпеченню виставляють рахунок за роботу, яку десятиліттями оплачували російському.

Те, за що платили Росії, раптом стало «базовим»

Є ще один дуже зручний самообман.

Усе, що вже існує в 1С або BAS, називають базовим функціоналом.

Проводки — база.

Амортизація — база.

Зарплата — база.

Звітність — база.

Документи — база.

Але кожна така «база» колись була окремим проєктом. Її формулювали, програмували, перевіряли, виправляли та впроваджували.

Після сотень реалізацій вона стала стандартом.

Після мільйонів вкладених годин вона стала здаватися природною.

І тепер українському розробнику кажуть: «Чому у вас цього немає одразу?»

Тому що це не природне явище.

Це результат тридцяти років фінансування чужої екосистеми.

Українське не може магічно відтворити всі результати російського ринку без тих самих інвестицій, замовлень, участі експертів і часу.

Вимагати цього — означає заздалегідь створювати умови, в яких український продукт ніколи не визнають достатньо готовим.

Росії дали знання. Україні пропонують мовчати й чекати

Українські бухгалтери, фінансисти, аудитори та методологи десятиліттями допомагали формувати функціональність російських продуктів.

Вони пояснювали правила обліку, податки, документи, звітність, галузеві особливості та роботу підприємств.

Ці знання ставали програмним продуктом.

Потім український бізнес платив за користування цим продуктом.

Коли українська команда пропонує схожу модель — працювати разом, залучити фахівців, створити потрібну галузеву функціональність, — реакція часто інша:

«Чому ми маємо допомагати вам створювати продукт, який ви потім продаватимете?»

А Росії чомусь допомагали.

Росії передавали знання.

Росії платили за реалізацію.

Росії давали ринок.

Українському продукту пропонують самотужки наздогнати весь цей результат, а вже потім прийти на чесний тендер.

Чесності в такому тендері немає.

Російське називають стабільністю

У бізнесі багато говорять про ризики.

Але дивним чином ризиком не вважається багаторічна залежність від російської технологічної екосистеми.

Не вважається ризиком закритий код.

Не вважається ризиком відсутність контролю над ядром.

Не вважається ризиком продовження інвестицій у систему, від якої країна мала б давно відмовитися.

Не вважається ризиком відсутність плану переходу.

Ризиком називають українське.

Аудит — ризик.

Пілотний проєкт — ризик.

Навчання — ризик.

Залучення своїх фахівців — ризик.

Фінансування адаптації — ризик.

Вкладати в російське вважається прагматизмом. Вкладати в українське — експериментом.

Саме тому Росія й виграє.

«Нам потрібно вижити»

Це найсильніший аргумент бізнесу.

І його не можна ігнорувати.

Українські компанії справді працюють у надзвичайно складних умовах. Вони втрачають людей, активи, ринки, електроенергію, клієнтів. Вони намагаються утримати команди й продовжити роботу.

Але виживання не може означати нескінченне продовження залежності.

Бо якщо кожна компанія чекатиме, що хтось інший профінансує український продукт, його не профінансує ніхто.

Якщо кожен бухгалтер відмовлятиметься вивчати нове, нової екосистеми не з’явиться.

Якщо кожен інвестор вважатиме корпоративне програмне забезпечення надто складним і нецікавим, цей ринок залишиться Росії.

Якщо держава обмежиться реєстрами й заявами, нічого не зміниться.

Кожен окремо зможе сказати, що просто намагався вижити.

Але разом ми знову отримаємо поразку.

Чому ми створюємо K2 ERP

Ми могли й надалі заробляти на 1С і BAS.

Попит на їх супровід досі величезний. Бізнес готовий оплачувати оновлення, підтримку, інтеграції та нові доопрацювання.

Це був би простіший і безпечніший шлях.

Але три роки тому ми вирішили фактично переписати технологічну основу K2 ERP.

Ми перейшли на сучасний стек Python і TypeScript, створили кросплатформне середовище, веб-, мобільні й десктопні рішення, інструменти моделювання даних, конструктори форм, звітів і бізнес-процесів.

Ми будуємо не копію старої системи, а сучасну платформу для бухгалтерії, фінансів, CRM, складу, виробництва, зарплати, документообігу, аналітики та швидкої розробки нових модулів.

Ми зробили це не тому, що ринок уже підтримав нас. Ми зробили це тому, що без такого кроку російська екосистема залишатиметься в Україні ще десятиліттями.

Щодня ми показуємо K2 ERP компаніям, бухгалтерам, керівникам та потенційним партнерам.

Люди часто дивуються рівню технології. Кажуть, що не знали про існування такого українського продукту. Визнають, що платформа має великий потенціал.

Але коли розмова доходить до аудиту, пілота, адаптації, участі працівників і фінансування, підтримка українського часто закінчується.

Український продукт має все гарантувати.

Бізнес не повинен нічим ризикувати.

Так не створюється технологічна незалежність.

Так створюється лише чергове виправдання, чому російське знову залишиться.

Можливо, не продукт не готовий

Українському бізнесу зручно говорити, що вітчизняні системи ще не готові.

Але, можливо, питання варто поставити інакше.

Чи готовий сам бізнес інвестувати у власну незалежність?

Чи готовий він визнати, що перехід — це не натискання однієї кнопки, а серйозний проєкт?

Чи готовий виділити своїх спеціалістів?

Чи готовий описати процеси, пройти тестування, навчити людей і взяти участь у створенні рішення?

Чи готовий дати українському продукту те саме право на розвиток, яке десятиліттями мав російський?

Український бізнес хоче отримати готову незалежність у коробці.

Без ризику.

Без участі.

Без інвестицій.

Але такої незалежності не буває.

Інвестор має побачити величезний захоплений ринок

За цією проблемою стоїть не лише поразка.

За нею стоїть один із найбільших технологічних ринків України.

Сотні тисяч підприємств потребують бухгалтерських, фінансових, складських, виробничих, кадрових, управлінських та аналітичних систем.

Це не вузька ніша.

Це цифрова інфраструктура всієї економіки.

Сьогодні цей ринок захоплений багаторічною звичкою, функціональною залежністю, страхом переходу й величезною мережею спеціалістів навколо російської екосистеми.

Але саме тому він має такий великий потенціал.

Перед інвестором не просто ще одна ERP-система.

Перед ним можливість допомогти створити нову українську технологічну екосистему там, де понад 30 років домінувала російська.

Технологічна основа вже є.

Продукт є.

Команда є.

Досвід є.

Ринок є.

Потрібен ресурс, співмірний із масштабом завдання.

Росія будувала свій ринок не патріотичними гаслами. Вона будувала його грошима.

Якщо Україна хоче перемогти, їй доведеться зробити те саме.

Росія виграє не тому, що ми здалися

K2 ERP не припиняє боротьбу.

Ми продовжимо розробляти систему, показувати її ринку, шукати партнерів, навчати спеціалістів, створювати галузеві модулі та будувати інструменти міграції.

Ми будемо боротися до кінця.

Але більше не можна приховувати реальний стан речей.

Росія виграє, бо український ринок підтримує російське значно сильніше, ніж українське.

Російському дають гроші.

Українському дають поради.

Російському оплачують розвиток.

Українському пропонують спочатку показати завершений результат.

Російському дали десятиліття.

Українському не хочуть дати навіть нормального старту.

Російське називають перевіреним.

Українське — ризиком.

Після дванадцяти років війни такого не повинно було бути.

Але саме так і є.

Український бізнес вимагає від українського продукту результату роботи, яку він десятиліттями оплачував Росії. Але не готовий оплатити Україні навіть початок цього шляху.

Тому питання сьогодні звучить дуже просто.

Чи справді Україна хоче мати власне корпоративне програмне забезпечення?

Чи вона хоче, щоб воно одного дня якимось дивом з’явилося саме — без грошей, без участі бізнесу, без підтримки держави й без довіри користувачів?

Бо дива не буде.

Або Україна починає вкладатися в українське.

Або Росія продовжує вигравати нашими руками.

K2 ERP: спробувати, вивчити, долучитися

K2 ERP для безкоштовної роботи:
https://cloud.corp2.eu

Публікації та відео про K2 ERP:
https://erp.kyiv.ua

Документація Wiki:
https://wiki.erp.kyiv.ua

Офіційний сайт K2:
https://corp2.eu

Відео про роботу системи, програмування та технології K2 ERP:
https://www.youtube.com/watch?v=vq6EnFNxawY&list=PLRyc83tAN5QOOCknL2Bv_gHaz0Yzgyehe