1С — не постраждала сторона, а учасник російської воєнної економіки

Коли в Україні починають говорити про 1С, майже завжди з’являється знайомий аргумент із виразом обличчя бухгалтера, який щойно закрив квартал і не хоче нових пригод:

— Не чіпайте 1С. Це ж лише програма. Вона ні до чого. Її просто зачепили санкції.

Справді?

Давайте відкладемо співчуття до російської ERP і подивимося не на легенди, а на цифри.

За відкритими даними TAdviser, виручка 1С орієнтовно становила 18,4 млрд рублів у 2010 році, 37,3 млрд рублів у 2016 році, 65 млрд рублів у 2020 році, 67,9 млрд рублів у 2021 році та 64,9 млрд рублів у 2022 році.

Графік, на якому слово “жертва” виглядає зайвим

Виручка 1С, млрд рублів

2010 | █████████                         18,4

2016 | ██████████████████                37,3

2020 | ███████████████████████████████   65,0

2021 | ████████████████████████████████  67,9

2022 | ██████████████████████████████    64,9

Тепер трохи арифметики.

2010 → 2016:
18,4 → 37,3 млрд рублів.
Зростання: +102,7%.

2016 → 2021:
37,3 → 67,9 млрд рублів.
Зростання: +82,0%.

На перший погляд, у відсотках перший відрізок виглядає сильнішим. Але саме тут і починається важлива деталь.

До 2014 року 1С уже була не новачком, а домінуючим гравцем на російському ринку. Це був зрілий продукт у зрілому середовищі. Після 2014 року Росія розгорнула курс на імпортозаміщення: західне ПЗ почали витісняти, а власні рішення — просувати. І 1С у цій історії опинилася не під катком санкцій, а біля вікна видачі грошей.

Тобто після початку війни проти України у 2014 році компанія не зникла, не згорнулася і не перетворилася на “жертву обставин”. Вона й далі росла, заходила в нові сегменти та зміцнювалася в російській корпоративній інфраструктурі.

Динаміка росту в цифрах

Найцікавіше в тому, що середньорічний темп після 2016 року виявляється навіть трохи вищим, ніж у період 2010–2016.

Тому міф про “бідну 1С, яку задавили санкціями”, погано проходить перевірку калькулятором.

А калькулятор, на відміну від деяких захисників російського софту, не вміє плакати над ліцензійним ключем.

Імпортозаміщення: для когось санкції, а для когось новий ринок

Після 2014 року Росія стала активніше замінювати західне програмне забезпечення російськими продуктами. Після 2022 року цей процес лише посилився: іноземні вендори згортали роботу, підтримка зникала, а російські компанії почали терміново шукати “свої” системи.

Reuters у 2025 році писав, що до війни SAP займала до 60% російського ринку бізнес-ПЗ. Після припинення роботи SAP у РФ великі російські компанії почали шукати або створювати внутрішні заміни. У тому ж контексті згадувалося, що РЖД та “Газпромнефть” співпрацюють із 1С над російською альтернативою SAP.

Отже, це вже давно не сюжет про “просту бухгалтерську програму для накладних”.

Це сюжет про перебудову російського корпоративного сектору під санкційні умови, де 1С стає одним із помітних гравців цієї перебудови.

Для України санкції — це питання безпеки.

Для 1С, судячи з ринку, це ще й можливість заробити більше.

1С і оборонна промисловість: коли “просто облік” заходить надто далеко

Особливо дивно звучить виправдання:

— Та це ж облік. До чого тут війна, ракети чи танки?

А потім відкриваєш партнерські матеріали екосистеми 1С і бачиш, що “1С:ERP” обрали понад 200 підприємств оборонно-промислового комплексу РФ. Там же описані інструменти для державного оборонного замовлення, контролю коштів і обліку витрат за контрактами ГОЗ.

Це вже не рівень “провести накладну на папір для принтера”.

Це автоматизація підприємств, які входять до оборонно-промислової системи держави-агресора.

Окремі інтегратори прямо називають 1С:ERP ядром єдиного інформаційного простору підприємств ОПК.

І після цього нам знову кажуть, що 1С — невинно постраждала?

Від чого саме вона постраждала?

Від того, що працює всередині російської економіки?

Від того, що виграє на імпортозаміщенні?

Від того, що її продукти використовують підприємства ОПК?

Від того, що вона залишається частиною цифрового каркаса Росії?

Це не образ жертви. Це роль бенефіціара.

Мовчання теж коштує грошей

Є ще одне питання, яке прихильникам “невинної 1С” зазвичай не дуже хочеться обговорювати.

Де публічна позиція?

Компанія з впливом на сотні тисяч підприємств, державний сектор, промисловість і оборонку могла хоча б спробувати сказати: війна — це злочин.

Могла заявити, що не хоче бути частиною обслуговування оборонної економіки.

Могла відмовитися від окремих напрямів.

Могла використати свій авторитет у російському бізнес-середовищі не лише для продажів.

Але гучної публічної антивоєнної позиції керівництва 1С ми не бачимо. Натомість бачимо звичну картину: бізнес іде, продукти продаються, імпортозаміщення працює.

Так, одна компанія сама по собі не могла зупинити війну. Але вона могла не ставати зручною деталлю в системі, яка цю війну обслуговує.

Мовчання великої корпорації — це не нейтральність.

Це також позиція.

Просто дуже комфортна для касового апарата.

Український парадокс

Найгірше навіть не те, що 1С заробляє в Росії.

Найгірше, що в Україні досі знаходяться люди, які намагаються пояснити, чому російське ПЗ треба залишити.

Бо “так історично склалося”.

Бо “бухгалтерія звикла”.

Бо “перехід коштує грошей”.

Бо “хто нам перенесе залишки?”.

Бо “система ж працює”.

Так, працює.

Питання лише в тому, яку економіку вона допомагає утримувати вашими грошима.

Українці донатять на дрони.

Український бізнес сплачує податки на оборону.

І водночас частина компаній продовжує триматися за російський софт, який вбудований у російську корпоративну та державну інфраструктуру.

Це вже не просто інерція старої автоматизації.

Це моральний баланс, у якому дебет із кредитом не сходиться навіть після дуже творчої “звірки”.

Висновок

1С не виглядає як невинна жертва санкцій.

Це велика російська ІТ-компанія, яка після 2014 року продовжила розширюватися, скористалася політикою імпортозаміщення, залишилася важливою частиною російської корпоративної інфраструктури та присутня в автоматизації підприємств оборонно-промислового комплексу РФ.

Її виручка зросла з 18,4 млрд рублів у 2010 році до 67,9 млрд рублів у 2021 році. Після початку війни 2014 року середньорічні темпи росту не обвалилися, а залишилися дуже високими.

Тому головне питання не в тому, чи зручна 1С у щоденній роботі.

Головне питання інше:

чи може український бізнес після дванадцяти років війни спокійно продовжувати підтримувати російську цифрову інфраструктуру?

Бо програмне забезпечення — це не тільки код.

Це гроші.

Це податки.

Це вплив.

Це залежність.

І часто це дуже проста відповідь на питання: на чиєму боці працює ваша бухгалтерія.

Читайте також: Швидка розробка без ШІ: скандальна ідея — програміст ще вміє думати сам

TradeMaster в соціальних мережах

З приводу розміщення новин пишіть на press@trademaster.com.ua